Передмова

Передмова

Серед чинників духовного буття важливе місце посідає історія рідного краю. Адже нині, коли ми в пошуках шляхів майбутніх осмислюємо минуле, проблеми регіональної історії набирають надзвичайної актуальності. Любов до країни, патріотизм починаються з розуміння і емоційного переживання проблем того краю, звідки людина родом, де початки її буття. Без історії міста, села, району, вулиці не може бути повнокровної історії країни. Без пам’яті про діяння батьків своїх неможливе духовне відродження. У Святому Письмі ми читаємо: “Шануй батька твого і матір твою, як наказав тобі Господь, Бог твій, щоб довгими були дні твої, і щоб добре було тобі на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі”(Втор. 5;16). А чи може бути пошана без пам’яті про діла батьків своїх, про їх життя і страждання? Забуваючи минуле, ми підрубуємо коріння, яке живить нас досвідом предків і дає орієнтири життя майбутнього. І чи не через відсутність пам’яті ми стверджуємо свою убогість порівняно з “цивілізованим” Заходом, і чи не попереджав нас Господь, говорячи: “Хто злословить отця свого і матір свою, того світильник погасне серед глибокої темряви” (Прит.20;20).

В особистому житті, в пошуках духовної підтримки, ми раз у раз звертаємося до витоків, згадуємо ті місця, де народилися і знаходимо спокій, починаємо розуміти речі істинні, суттєві. Ось як висловлює цю ідею уродженець Бердичева, поет Аврам Гонтар у вірші “Первая звездочка”:

Я ушибался сотни раз о камни,
Сквозь сто огней вела меня судьба,
Но до сих пор все так же дорога мне
У Гнилопятки дикая тропа.
Заплакал я,
Споткнувшись там когда-то,
И тихий плач мой
Там дрожит поднесь.
Плешивый камень – темный и щербатый –
Все видел…
(И у камня зренье есть!)
Я пил из всех источников…И все же
Колодец старый наш меня влечет.
И мать моя к нему тянулась тоже:
В нем горечь черпала она и мед.
В колодец
Заглянул я
Как-то ночью,
Плыла там звездочка судьбы моей.
…Она мне светит
И сейчас воочью
И озаряет путь
С тех первых дней.