Бердичів у ХІХ - на початку ХХ ст.

У XІX ст. Бердичів перетворився на значний в Східній Європі торгівельний центр. Цьому сприяло вигідне географічне положення, адже місто знаходилося на торговому шляху із Західної і Центральної Європи в Росію і на шляху з Росії до чорноморських портів. Крім того, новий адміністративний поділ було здійснено так, що місто опинилося на стикові трьох губерній: Київської, Волинської і Подільської. І тому не дивно, що головна митниця на Правобережжі була саме тут. Як і раніше, продовжували діяти попередні чинники торгового успіху: численні паломники до Чудотворного Образу і знамениті ярмарки. Особливо розбагатіли бердичівські купці під час голоду і дороговизни хліба у 1812 р. Економіст А.Суботін в своїй праці “В черте еврейской оседлости” писав: “Бердичевские купцы деятельно посредничали между отдаленными местностями, имели отделения во многих других городах еврейского края и даже агентов во многих городах внутри России за “чертою еврейской оседлости”. Польские паны продавали здесь при посредстве евреев продукты своего хозяйства, а на вирученные деньги, по широте своей натуры, покупали массу разнообразных товаров”. В зв’язку з великим значенням оптової торгівлі, Бердичів був наповнений численними легальними і нелегальними складами, і треба зазначити, що місто в XІX ст. стало одним із головних контрабандистських центрів у