м. БЕРДИЧІВ

1. Місто обласного підпорядкування, районний центр. Розташо
ваний на р. Гнилоп’яті (притока р. Тетерева), за 44 км на південь

від Житомира. Залізнична станція на магістралі Санк-Петербург-Оде-
са, Ужгород-Харків, Київ-Берлін, Сімферополь-Варшава. Автоста
нція. Через місто проходять автошляхи Мінськ-Ізмаїл, Біла Церк-
ва-Кременець. Населення 86,2 тис. осіб (2005).

Бердичів лежить у межах Придніпровської височини. Поверх
ня підвищена, полого-хвиляста та погорбована рівнина. Покла-
ди каоліну, граніту, суглинків, будівельного піску та торфу. В ґрун-
товому покриві переважають чорноземи, дерново-підзолисті,
лучні, торфові ґрунти.

Територія, на якій розташоване місто, була заселена ще в 2-му
тисячолітті до н. є. Археологічними дослідженнями виявлені по-
селення доби бронзи між лівим берегом Гнилоп’яті й консерв-
ним заводом, на північній околиці - скіфські кургани, на мисо-
видному підвищенні річки - слов’янські поселення черняхівської
культури (1, с. 102).

Попередником міста було давньоруське городище, що знахо-
дилося на високому березі р. Гнилоп’яті серед лісів і слабо заселе-
них пустощів. З двох сторін його оточувала річка, а з третьої - при-
тока річки, яка і нині протікає під вулицею Б. Хмельницького. По
ступово городище розросталося, укріплювалося, з часом з’явився
дерев’яний замок. Його поява пов’язується з родом Тишкевичів -
Каленика Мишковича, який вважається засновником названого
роду (2, с.77). 1437 великий князь Свидригайло своєю грамотою по-
жалував Каленику ці землі за вірну службу в тодішньому Житомир-