№1.

Привіт, Рубіку!

Чому ти так довго не пишеш? Може,
знову знайшов собі когось? Може, надумав
мене покинути?

Я не можу часто приїжджати додому —
не вистачає грошей на квитки, та й в уні-
верситеті дуже строго з  дисципліною.

Креп-жоржет, той, що білий у червоний
горох, пішов добре, лишилася пара метрів.
А маркізету лишилося більше — дівчата не-
охоче беруть: з ним же возня, прасувати
треба весь час. Грощі за тканини передам,
при зустрічі, якщо не витрачу.

Я трохи побоююсь тут розгортатися.
У нас зараз іде боротьба зі спекуляцією, а з
моїм прізвищем я перша підпадаю під підозру.
Чи ти мене ще любиш?

Твоя Галя.

№2.

Дорогий Рубічок!

Чого ти сердишся? Знаеш, як я ризикую?
Я знаю, що тобі нелегко, але й мені не солод-
ко. Ти привозь якусь іншу розцвітку, бо
«цвітастий» ситчик не ходовий, вони його
самі куплять у магазині, а ти добирай щось
благородне, орігінальне.

Тут пішла мода на «клетку», так що
можна такого штапельку дістати.

Ага, тут дівчата захотіли в складчину
швейну машинку купити, я сказала, що
можу дістати. Зробиш? Дівчата не з бід-
них, можна заробити.

І ще одне. Хоч і колеться, але й хочеться. Ді-
стань кілька флакончиків «Лісноео ландиша».

Цілую Г.