Ірина-Фріда сиділа на ґанку дому-
древа, розклавши навколо себе старі
папери, знайдені в підвалі.
В її серці стислася пружина, що ніяк не
хотіла розпружуватися. Ірина не могла вдих-
нути повітря на повні груди, воно застрявало
десь у горлянці. Ноги відібрало. У скронях
несамовито гупало: «ту-дух, ту-дух, ту-дух!»
«Хоч би не скрутило зараз, у цю хвилину,
в цвому місці, — думала Ірина. — Ото по-
раділи б її бізнесові суперники: Ірину Ре-
вуцвку розбив інсулвт у старому занедбаному
домі в центрі Бердичева; вона лежить, обліп-
лена мухами, на зогнилих від часу дерев’яних
сходах, у діамантах, костюмі за п’ять тисяч
баксів; її білосніжна білизна промокла ко-
ричневим від жовчі потом; під наманікюрені
нігті забилася чорна стара пилюка; від неї
тхне мертвим будинком і забитою кана-
лізацією; у волоссі заплуталася павутина