|
Ірина-Фріда сиділа на ґанку дому- древа, розклавши навколо себе старі папери, знайдені в підвалі. В її серці стислася пружина, що ніяк не хотіла розпружуватися. Ірина не могла вдих- нути повітря на повні груди, воно застрявало десь у горлянці. Ноги відібрало. У скронях несамовито гупало: «ту-дух, ту-дух, ту-дух!» «Хоч би не скрутило зараз, у цю хвилину, в цвому місці, — думала Ірина. — Ото по- раділи б її бізнесові суперники: Ірину Ре- вуцвку розбив інсулвт у старому занедбаному домі в центрі Бердичева; вона лежить, обліп- лена мухами, на зогнилих від часу дерев’яних сходах, у діамантах, костюмі за п’ять тисяч баксів; її білосніжна білизна промокла ко- ричневим від жовчі потом; під наманікюрені нігті забилася чорна стара пилюка; від неї тхне мертвим будинком і забитою кана- лізацією; у волоссі заплуталася павутина
|
|