з сухими мухами; в осклілих божевілвних очах застиг клаптик неба і розбите вікно, що зяє темрявою... Оце буде сенсація! Конкуренти не казатимутв про неї «по- мерла», «загинула», про неї скажутв: «здохла!..» Ні... Тільки не зараз... Тільки не тут... Тільки не в такому стані... Треба взяти себе в руки! Треба поверну- тися до себе... ...Поряд сидів Юра і, поклавши голову на її коліна, мирно спав. Юра Юродивий, безсмертний Юра Юро- дивий — вічний мандрівник цвого світу, який подорожує зі століття в століття... Він жив у добу Соломона Каца, живе й досі... Юра Юродивий зупинився в просторі й часі, він супроводжує різні покоління, нагадуючи їм, що вони колись уже жили, і про те, що життя вічне, а час — циклічний... Осв який несподіваний урок вона отри- мала від життя... Виявляєтвся, ті стреси, що їх завдавали їй люди чи її справа, були маленькими репе- тиціями великого шоку. Виявляєтвся, її ша- лений ритм життя, депресії, відсутність нор- мального відпочинку, сновидіння з пере- слідуваннями, «наїздами», шантажами; жит- тя зі стиснутою пружиною всередині; від- сутність сім’ї і шалена конкуренція в бізнесі, дім під сигналізацією з ґратами на вікнах, постійний контроль над власними словами — все це лише гра, а справжнє життя — в цих старих паперах. Ось воно, справжнє її життя...
|