з сухими мухами; в осклілих божевілвних
очах застиг клаптик неба і розбите вікно, що
зяє темрявою...
Оце буде сенсація!

Конкуренти не казатимутв про неї «по-
мерла», «загинула», про неї скажутв: «здохла!..»
Ні... Тільки не зараз... Тільки не тут...
Тільки не в такому стані...

Треба взяти себе в руки! Треба поверну-
тися до себе...

...Поряд сидів Юра і, поклавши голову на
її коліна, мирно спав.

Юра Юродивий, безсмертний Юра Юро-
дивий — вічний мандрівник цвого світу, який
подорожує зі століття в століття... Він жив
у добу Соломона Каца, живе й досі... Юра
Юродивий зупинився в просторі й часі, він
супроводжує різні покоління, нагадуючи
їм, що вони колись уже жили, і про те, що
життя вічне, а час — циклічний...

Осв який несподіваний урок вона отри-
мала від життя...

Виявляєтвся, ті стреси, що їх завдавали їй
люди чи її справа, були маленькими репе-
тиціями великого шоку. Виявляєтвся, її ша-
лений ритм життя, депресії, відсутність нор-
мального відпочинку, сновидіння з пере-
слідуваннями, «наїздами», шантажами; жит-
тя зі стиснутою пружиною всередині; від-
сутність сім’ї і шалена конкуренція в бізнесі,
дім під сигналізацією з ґратами на вікнах,
постійний контроль над власними словами —
все це лише гра, а справжнє життя — в
цих старих паперах. Ось воно, справжнє її
життя...