босих кармелітів, багата монастирська бібліотека і друкарня, а також ярмарки і
численні паломники, яскраві театральні дійства і кармелітська школа, в якій
вчилися, зокрема, відомий письменник Генрик Жевуський (1791 -1866) та історик і письменник Генрих Духиньський (1816-1893).

Особливим покровителем кармелітської друкарні був Юзеф Анджей Залуський
(1702-1744) популярний у той час польський поет, драматург, історик і суспільний діяч. У другій половині XVIII ст. у монастирі служив історик релігїї Гжегож Тжешневський, автор "Ozdoba i obrona ukraińskich krajów" (Berdyczów, 1767). ^З кінця 1760 рр. з Бердичевом була тісно пов'язана доля релігійного письменника Габріела Анджея Каспровича (1717-І 785). У 1770-х в друкарні монастиря були видані теологічні праці Валеріана Грушчинського (пом. після 1777), а на початку 1790-х - ряд творів Юзефа Бєлавського (1739-1809) - популярного поета і комедіографа. З кінця семидесятиx років XVIII ст. з Бердичевом тісно пов'язана доля відомого вченого-бернардина Бенедикта Котфицького.

Б.Котфицький служив бернардином російської провінції, займався історією,
писав поезію, але найбільш відомим став як католицький письменник і релігійннй діяч. Перші звістки про майбутнього письменника належать до 1734 року, коли він поступив ченцем до бернардинського костьолу в Лежайську (нині- в Польщі). Після рукоположення вивчав філософію і теологію, а в 1741 р. склав іспити на викладача.

Протягом наступних трьох років Б.Котфицький викладав філософію у Заславлі, служив дефінітором Російської провінції( 1751), генеральним візитатором (1755) і двічі (у 1757-1760 та 1766-1769) - провінціалом Великопольської провінції. У 1770-ті рр. він пише головні свої твори: "Superior regularis..." (1773) і "Pamiec codzienna..."

(1778-1779), в яких, поруч з розкриттям шерегу теологічних проблем, розглядає також роль і значення монастирських бібліотек в самоосвіті священиків. Здоров'я Б.Котфицького на той час значно підупало. Письменнік багато роздумує про "зіпсований вік" - так він називає вісімнадцяте століття, коли католицтво, на його і думку, "пішло насміх".¹⁴ Про причини, які спонукали Б.Котфицького взятися за перо, пише: "...І Бог не був би Богом, якби природнім розумом міг би бути досконалим у своїй природній неосяжності, і Віра не була б Вірою, якби всі таїнства її ясно під розуміння наші потрапляли".¹⁵ В цей час активізуються його зв'язки з І кармелітською друкарнею, в результаті чого тут були видані дві його книги. Ці зв'язки були такими тісними, що історики минулого століття навіть вважали, що помер він у Бердичеві.¹⁶ Але сучасні дослідники стверджують, що пішов Бенедикт Котфицький з життя 8 серпня 1781 року у Заславлі.¹⁷

Бібліографія творів Б.Котфицького складається з шести позицій:

1. Otwarta droga do nieśmiertelny sławy... Atanazego Szeptyckiego... Lwоw,
1747.-XIVs. 2°.

2. Hasło słowa Bożego... Matki... Maryi... w Obrazie Lwowskim... głoszące... -
Lwów, 1754.-459s. 2°. (В співавторстві).

3. Superior regularis qva pater, qva index... - Berdiczoviae.
Pars 1. 1733 (очевидно, слід читати 1773). - XVI, 255, X s. 4°;
Pars 2. 1773. XX, 262, XX s. 4°.

4.  Pamiec codzienna bolesnej męki у okrutney śmierci... Jezusa Chrystusa...
Cz.l. - Lwów, 1778.-VI,455.Vs. 8°.
Cz.2. - Berdyczów, 1778.-XIV. 626 s. 8°.
Cz.3-4. - Berdyczów, 1779. - VI. 509 s. 8°.

5. Переклад: [Skorski Jan] Lech Polski albo Wolnego z złotego Narodu Polskiego
Początki... - Lwów, 1751. -IV, 174. s. 8°.

6.  Віщав: Statuta Fratrum Minorum regularis observantiae... - Lublin, 1769. -
XII, 477 s. 4°.